30 квітня у 81-річному віці пішов у вічність Видатний Українець

Надрукувати

БОРИС ІЛЛІЧ30 квітня у 81-річному віці пішов у вічність Видатний Українець поет, перекладач, дійсний член НАНУ, голова Українського фонду культури, Герой України, почесний академік Академії мистецтв України, член правління Національної спілки краєзнавців України та відомий державний діяч Борис Ілліч Олійник.

 

Борис Ілліч народився 22 жовтня 1935 в селі Зачепилівка Новосанжарського району на Полтавщині. Вірші почав писати в шкільному віці. Він «топтав стежку до п’ятого класу Зачепилівської семирічки», коли побачив у новосанжарівській райгазеті «Ленінським шляхом» свій невеличкий вірш і своє прізвище. 1953р., після закінчення шкільного навчання, вступив на факультет журналістики Київського університету імені Т. Г. Шевченка, а вже 1958р. розпочав роботу в редакції газети «Молодь України». Поет і журналіст, часто їздив у відрядження, зокрема на ударну комсомольську будову — Лисичанський хімкомбінат, про неї ж і про молоде місто Сєвєродонецьк надрукував у газеті серію нарисів і видав документальну повість «За Сіверським Дінцем» (1959). Пережите в дитинстві та в роки молодості склало основу першої його збірки поезій «Б’ють у крицю ковалі» (1962). Друга збірка — «Двадцятий вал» (1964), відзначена Республіканською комсомольською премією ім. М. Островського. Б. Олійник пише своєрідні віршовані «портрети» — монологи про сільських трудівників, як-от хворого хлібороба («Про хоробрість»), інваліда з фронту («Дядько Яків»), «співрозмову» зі скромною вчителькою В. І. Левкович («Формула»), присвячений М. Рильському вірш «Пісня», автобіографічні нотатки «Про себе». Виходять збірки «Вибір» (1965), «Коло» (1968), «Відлуння» (1970), «Рух» (1973).

Вражає різноманітність поетичної творчості Олійника: задушевно-ліричне слово про матір («Мати»); філософський роздум про непорушність зв’язку людини із землею («Заземлення»); сокровенне, інтимне («Дума про Аеліту», «Ти чекай…»); лірика, сповнена драматизму та конфліктності: «Балада про вогонь і принципи», «Ринг», «Триптих пильності», «Засторога», ряд віршів з циклу «Коло» та ін.; публіцистичність у «Триптиху пильності» та в такому ж чілійському триптиху «На тривожній струні». Ліризму сповнені цикли «Сковорода і світ», «Досвід», «На лінії тиші», «При гончарному крузі. Олесеві Гончару», «Сиве сонце моє. Пам’яті матері».

Найбільш відомими та значними поемами Б. Олійника є: — поема «Сиве сонце моє», поема, історичний твір «Дума про місто», написана до 1500-ліття Києва.

Борис Ільїч був знаковою постатю України кінця XX — початку XXI століття, поет, громадський діяч, академік Національної академії наук України (1990), лауреат Державної премії СРСР (1975) і Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1983), Герой України (2005). Свою творчу роботу він завжди поєднував з активною громадською діяльністю. В 1971 — 1973pp. та з 1976-го року він — секретар правління Спілки письменників України, секретар правління Спілки письменників СРСР, секретар парткому Київської письменницької організації. Був народним депутатом Верховної Ради України.

Якщо митець й академік стає культовою постаттю, це свідчить про непересічний рівень суспільства і сформовані соціумні цінності. Якщо академік і митець тривалий час виступає у культовій іпостасі, це є свідченням неабиякої ваги й талановитості цієї особистості. Якщо ім’я митця-академіка у широкій соціумній та національній свідомості пов’язується з ореолом культовості, то це переконує у надзвичайному майбутті таких соціуму і нації. Усі щойно виділені якості супроводжують творчу діяльність Бориса Олійника – поета, академіка, критика, журналіста, публіциста, есеїста, громадського діяча, політолога й політика, який увійшов у духовний простір України на рубежі 50—60-х років ХХ століття й уже досить давно, з помежів’я 70—80-х років, для багатьох представників інтелектуально-творчої еліти є знаковою постаттю.

Одним словом, Громадянин Світу та борець за справедливість і мир!

Втрата не поправна, такої другої людини не знайти.

Борис Ілліч став прикладом справжнього еталону культури в рідній країні та за її межами не будучи осторонь проблем інших народів.

Глибокі співчуття рідним, близьким, учням та вихованцям, всім хто знав покійного…

Світла та вічна йому пам’ять.

 

Президент

Асоціації українських правників

проф. Василь Костицький